Все знов і знов, сьогодні, вчора,
Сидиш, ламаєш голову собі...
Для чого ти живеш на світі? -
Риторика... А все ж таки?..
Для чого ти існуєш тут?
Яка мета твого приходу?
Якимись вчинками повинен
Запам'ятатись для народу?
Цікаво... Голова тріщить
Від всіх питань цих недоречних
Проблем і так нам вистачає
Чомусь від цього нам не легше...
Не знаю, що я тут роблю,
Немов той чайник, голова кипить...
Тільки одне на думку я прийму:
Ми рожденні, щоб любить...
Любить природу, ближнього свого,
Свою сім'ю, рідню, родину...
Матусю рідну і єдину,
Життя б за неї полягло...
І я люблю - людина ж я,
Люблю усе, що нас чарує,
Ці гори, ріки, трави, небеса...
Мене одного це милує?...
Люблю весну...квітучу, милу
Тут все навколо оживає,
Як вітер часто у гаю
Твоє обличчя омиває...
Часом говорить він зі мною:
"Привіт! Як справи? Що з тобою?.."
І серце завмира тоді,
Коли почує подих твій...
Люблю і дощ... Коли летить
З небес в вечірню літню пору, -
Ніби лунає музика, бринить
Про сміх і радість, сповнена журбою...
Люблю росу осіннім ранком,
Люблю мороз зимнім світанком...
Про щастя не згадаю я,
Бо я люблю... - людина ж я!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268531
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2011
автор: Unknow