Почуття - не кіно, мої сльози - не гра,
просто інколи міряю маски...
Видно, правду тобі розказати пора,
що живу я - далеко не в казці.
Проглядаю листи, що писав ти мені
І не знаю: де ставити крапку?
Бачу сни кольорові, у них ми - одні...
Прокидаюся - знову спочатку.
Я молю: пригорни, відвертаючи біль,
І прости за слова недоречні!
Озовися!Достатньо уже божевіль -
Досить гратися в ролі сердечні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2011
автор: Анна Вейн