Дивись на зоряне небо, там сяють наші зірки.Коли захочеш щось важливе розказати чи просто понарікати на життя..поглянь лишень на зоряне небо -воно все прийме і біль гіркий й медовий спогад із життя...лиш пам"ятай мене, прошу!
Я також дивитимусь на яскраві зорі..йтиме життя, а небо-воно вічне й незмінне, хоча має власні примхи і характер.Та я обожнюю його за безмежність.Це ж так приємно коли погляд мандрує кудись за горизонт, дарує оксамитові мрії.І приходить розумння чогось значно більшого ніж просто реальність...бо десь там, за тисячі кілометрів вдалечінь, вирує зовсім інше життя, різнобарвні люди з заморських країн.Вони теж бачать зорі...ті самі зорі..і вони також вважають їх своїми.А може і ти свою зірку ділиш з кимось далеким?
Нам потрібен стимул щоб підвести погляд вгору, поглянути на просторе небо, за горизонт і відірватись поглядом у височінь......спробуй, адже це наше небо, вічне, зоряне і далеке....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268222
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2011
автор: Кавалева