Стихія і неонний сплеск енергій,
Шалений грім роздався, мов орган,
Навпіл роздерлось небо привілеїв:
Тут сонце сяє, там - пречорний пан.
Закохана веселка вийшла подивитись
Чи не приїхав лицар на стрункім коні...
Нема... Лиш сонце світить білолице
Та більш нічого не побачила в вікні.
Ображена сховалась в чорні хмари,
Подув лиш вітер вперто в лобове...
Ми їдем далі не включивши фари -
Коли ж негода ця нарешті вже пройде?
25.06.2011 року Сокаль
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268083
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.07.2011
автор: hronik