руки мої немов намазані медом
справжнім бджолиним з бабусиного садку
думи мої в пошуках свого кредо
ледве червоніючи із запалом його знайду
руки готові до теплого дотику
такого теплого що термометр не витримує
тонко відчувати мить «гарячого подиху»
просто забувати що щось мене стримує
і все це введе вниз чи навпаки догори
мені допомагає спітніла «ржавіючи зупинка»
називаю її серцем але мовчу про «зупини»
і лякаючись кричу «хочу хочу дуже бензину»
він дорогий роками дуже дорогий
його вимагає скаженого кольору кипуча кров
ви знаєте ж що я точно не такий
я не божевільний я пам’ятаю про любов
про цю дивну до болю любов…
28 06 2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268059
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.07.2011
автор: Антон Геч