Рідне місто - в країні нерідній.
Рідні люди - в нерідній сім'ї.
Всі обличчя - разком намиста
У заквітчанім фото. На склі
Розговілося світлом усмішшя,
Перелітнеє щастя моє,
Серденята мої, о всевишні,
о, боги мої!Де ж ви є?
Повернулась за рік - не смієтесь,
Повернулась за два -плач стовпом.
Де знайти мені тії сонети,
Аби вас воскресити у сон?
Рік 2000ий, може четвертий,
Де все просто мені як п'ятак.
Не судилося. Чуєш відвертий
З Піднебесся до тебе знак?
Знаю, чуєш...Ніщо не врятує,
Хоч ти вуха ріж, мов ковбасу...
Що для батька свого ти готуєш?
Лиш пост'ядерну мертву красу?
Може, мати одягнеш у танки,
Поведеш рятувати війну?
Даси брату гранату,а санки
Хай покриються пилом в кутку...
Ми слабкі. Не до тихого плину
Ця ріка нас з тобою несе.
Нам боротися треба. Спочину
Хай не відає око твоє.
Хай не знає, що значить померти!
Хай поборе те все навкруги -
Брехні пекла. Лиш Бог відвертий.
Та в житті, курва, все навпаки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267934
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.06.2011
автор: Хельга Ластівка