Кажуть,що дерева також плачуть,
Коли вітер шарпає за віти.
Листя облітає і шепоче:
Пожаліти треба, пожаліти.
І в житті буває, як в природі:
Хтось кохає, хтось не розуміє.
І трапляється, що при нагоді,
Ображає, а тоді жаліє.
Вітер вщухне – і дерева стихнуть,
А туман так ніжно обіймає.
Я стою в природній таємниці,
Згадую тебе – тебе немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267730
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)