Боюсь похмурої погоди, не люблю дощ я цей затЯжний
Коли навіює неспокій, у душу вітер легковАжний
Під смутком мряки мої думи. Ти десь далеко недосяжно
Глумиться небо мокрим глумом, безжалістно і переможно
Дощ нескінченно б’є по вікнах, кругом болото та калюжі
А ти сидиш овита смутком, чита «Самітність у мережі»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2011
автор: constanta