Останнім часом
мені почали задавати цікаві питання. І вони шокують.
От скажіть звідки
беруться ці безмозкі дівчата. Ті які сидять із пляшкою «Оболонь» і затягуючи в
легені дим кажуть «Он мой будущий муж, ето точно. Больше мне никто нє нужен»
А потім вони ж ,
дивляться на мене своїми круглими овечими очима, бо я то, дурепа, ще не
вирішила за кого заміж вийду. І знаєте, мене тішить той вираз обличчя що з’являється у них через мить… Вони
відчувають свою перевагу. Свою надзвичайно дорослу серйозність і надзвичайно серйозну
дорослість.
А знаєте чим це дуже часто закінчується?
Вони напиваються
і впадають в депресію. Чи як там у них, впадають у депресію і напиваються .Ну
звичайно, весілля скасоване (і не важливо що вони й року не пробули разом, що
він навіть і не знав що вона його «нєвєста»)
«Я нє смагу без
него. Он мой єдинственний»
Ага, точно! «Браки совершаются на небесах». Овації
в студію.
Ну, де ж ваші голови-то?
Не можете ви без
аш два о, чи там О два, без білків жирів і вуглеводів…
А без цих своїх
дурбецелів у жіночих штанях, ви зможете. Гарантую.
Я просто не
розумію.
Як можна
збиратися заміж, коли ти ще не прочитала жодної книги обсягом більше трьохсот
сторінок. Ти за своє життя заробила лише на похід у клуб, роздаючи флаєра.
Ти не знаєш що
означає толерантність, не вмієш писати резюме, побувала ніде і зробила нічого. Ти
просто «good for nothing» як сказали б в Лондоні про який ти нічого не знаєш,
але все ж безмежно хочеш туди.
І тому, коли мене
питають чи збираюсь я вже заміж, я тверду відповідаю-ні.
І насолоджуюсь
круглими овечими очима.
Бо знаєте, я
подивлюся я ще тисячі фільмів, я прочитаю мільйони рядків, я промовлю безмежну
кількість питань…
Мені потрібно
зробити ще багато помилок у цьому житті, потрібно пожити егоїстичним життя,
просто так для себе. Потрібно ужитися з собою, перед тим як ужитися з кимось.
Бо я ще дитина. А
діти повинні вчитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267574
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.06.2011
автор: Jo Stone