Вони уміють лиш писати!
Розпнуть тебе на аркуші листа,
Як Іісуса розпинали коли він ніс свого хреста,
За що? За слово,що писалось,якого так боялись
Щурі, що землю риють, не знайдуть вихід,
Бо нема хвоста, хвости свої повідрубали,
Вони із них жертовник слали,щоб бути схожим
На крота, бо кріт в свої апортаменти
Нікого не пускав,тож після тої жертви
Усіх їх він прийняв, посів на троні під землею
Й усім сказав:-Хоч я і трошки сліпкуватий,
Та в мене шуба із плеча, якщо захоче хтось украсти
Сусід побачить, я почую, ой біда,тож ваше діло
Підривати усі слабкі місця, робіть прориви
Там де скачуть оті копитні, болить від них
У мене голова, і ще завдання вам даю, хто
Ластівку спіймає, тому окрема плата,
І обережно з тими, що мають жовті роти,
То публіка така...ті поки колір змінять,
Вони як ті собаки, собак остерігайтесь
Вони гіпнозом діють, залишитесь без шкіри,
Не тільки без хвоста, скоротите потомство,
Ну ніби все, якщо щось пригадаю, то вам
Ще загадаю.- Пішли, пішли у бій, не вояки і не солдати,
Як вибрати той курс й кому штурвал тримати,
Ой розгойдали землю, не треба й підривати.
Обрали накінець, а він угледів сіру недотепну миш
Згадав собак і втік їз нею під вінець.
І знову йдуть, не вояки і не солдати,
А звичайнісінькі дебати, вони не дбають
Про потомство, вони гадають кого швидше,
Куди і як послати, немає курсу і не буде!?
Піднімімось любі друзі хоч на милю над землею,
Бачу розкіш я і небо, ластівка літає,
Болять крилоньки у неї, та дітей не полишає.
Хіба може вона впасти? Крилоньки зламати?
Коли разом із птахами буде піснь співати!
Якщо впаде, знову встане, знову заспіває,
Хай ця пісня пролунає у великім краї!
Хай син Божий дасть їй сили крила не зламати,
Хай приставить охорону, хай оберігає,
Ті, що вміють лиш писати, хай напишуть всюди
Час настав.Той,хто повзать народився-не може літати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267531
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2011
автор: Ольга Ратинська