На гілці одного з кущів
Повисла клітка, в ній – канарка,
Крізь пруття лине її спів,
Радіє співу кожна хмарка.
А ключ від клітки у кота,
І той, в обідню дня годину,
В дверцятах ключик поверта
І жадібно ковтає слину.
Щодня обід він має свій,
Не скажеш, що той кіт – невдаха.
Та клітка дивна, бо у ній
На завтра – вже свіженька птаха.
Канарки доля, жалю час,
А грати – вічні (на замітку).
І лиш тому, щоб з’їсти вас,
Відчинять якось вашу клітку.
Kanarek
Na jednym z wielu zwykłych drzew
Klateczka wisi, w niej kanarek -
Przez pręty klatki śle swój śpiew
Obłoki rozjaśniając szare.
A klucz do klatki tej ma kot
I kiedy głodny być zaczyna
Otwiera kluczem drzwiczki w lot,
Do pyszczka mu napływa ślina.
Pożera ptaszka tak co dnia
I nad swym losem się nie biedzi,
Tę własność bowiem klatka ma,
Że co dzień nowy ptak w niej siedzi.
Ten los kanarki, trzeba znieść,
Nie łudźcie się, że znikną kratki,
Bo tylko po to, by was zjeść
Otworzą drzwiczki waszej klatki.
Jacek Kaczmarski
1974
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267461
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 28.06.2011
автор: longavojo