Мушлі розкидані хаосом моря –
Люди загублені вибором долі.
Стрімголов летять сльози від горя.
Торшер освітлює людську пітьму.
Букви вихором летять у млу.
Солодкий чай гірчить від алкоголю.
Блиском незвіданим манять хвилі і доля.
Не віриться світу, ревність – пуста.
Бузкового цвіту шукала вона.
Запах кави, бруківки звук
Перебивають серця стук.
Коли вже немає сенсу тікати
Й емоцій своїх ніде сховати –
Звук струн із локонів небесної лані
Золотом хвиль промчить в океані.
За вибором долі зустріла тебе.
За наївність свою я втрачу усе.
Дитинство минуло, мов квітів сон.
Життя схаменулось із вітражів вікон.
Забити цв`яхи у душу мені –
Порізати руки об струни живі.
Ти легко відчуєш про кого цей твір,
Та так не почуєш своєї душі.
Сніданок, обід і щось наче сон
Зіб’ють душі тихий дін-дом.
Давай залишимо ці всі речі малечі
Й заповнено плями душі порожнечі.
Мушлі розкидані на березі моря,
Люди послухають й почують їх горе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267439
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.06.2011
автор: Роксолана Сова