я буду твоєю дитиною,
а ти, звісно ж, будеш моєю
ми ніколи не виростемо,
переплетемось кожним
нервом, клітиною,
одною на двох душею
разом і кожен сам у собі
дві цинічні холодні самотності
в хаотичній бездушній юрбі
наче створені жити в безмовності
уночі ми не будемо спати,
пити віскі до дна на кухні
палити і мовчки страждати
поки ембіент ночі не стухне
зрозумій мене, спробуй почути
я від тебе помру, я знаю
відображенню ледь посміхнуся
відображення вбивцю лякає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267335
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2011
автор: neverknowsbest