Сонячні промені інколи засліплюють очі,
Гроші часто звужують людський кругозір.
Кожної прохолодної, ніжної, милої ночі,
Ми шукаємо кілька для заспокоєння слів.
Примусові обставини одягнули кайдани,
Хоча, і рабство уже давно відмінили.
Жорстокими та черствими роботами стали,
Людське у собі уже давно задушили.
Штучні цінності створили для власних дітей,
Нас немає у житті найрідніших кровинок.
Не уявляєте світ без матеріальних речей!?
Та ви найцінніше несете продавати на ринок!
Діти ростуть без любові, підтримки і ласки,
Їм та вам болить кожної Божої ночі.
Ну ж для кого ці щасливі, усміхнені маски,
Якщо сльози ховають стомлені очі!?
Спаскудили світ, реальність - жорстока,
Ці нитки розплутує кожен, як вміє.
Та коли найрідніша душа одинока,
Як думаєте, про що вона мріє!?
Ледарі,егоїсти, вбивці, наркомани...-
Це все жертви таких цінних грошей.
Ними не переймались,їх не пізнавали,
Вони стали заручниками матеріальних речей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267333
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.06.2011
автор: Lili