Ми кохались у батьковій клуні
На весні в сорок третьому році.
І здається, що звалась ти Дуня…
Не згадаю, в котрій ти сорочці…
І життя наче потяг військовий
Прогуркоче по реях роками.
Крізь жита ніжний вітер ранковий
Зупиню неміцними руками
Між ставками, де батьківська клуня,
Між волоссям, між серцем, між нами…
Між роками гуркоче відлуння…
І земля в небесах грудками.
Так тривожно тебе покидати,
Так тривожно мене покидаєш,
Влучний постріл одної гармати ;-
Як же швидко усіх роз’єднаєш.
Ми кохались у батьковій клуні
На весні в сорок третьому році.
І лунало останнє відлуння…
І земля в полотняній сорочці…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267243
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.06.2011
автор: Юрась Пухнастий