У затишку й теплі на підвіконні,
Де є постійно світло і вода,
Серед великих і малих вазонів
Стояла ніжна пальма молода.
Вона у відчаї всіма листками
З останніх сил впиралася у скло,
Бо за вікном тим білими пісками
Невидані бархани намело.
А з неба сипались рясні перлини
Й стелилися під ноги полотном.
І юній пальмі кожної хвилини
Хотілось вистрибнути за вікно.
І силкувалась те вікно розбити,
Та їй на думку навіть не прийшло,
Що пальма лише доти може жити,
Доки на зиму дивиться крізь скло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267207
Рубрика: Байка
дата надходження 27.06.2011
автор: Силянчик Олена