Дві сигарета, одна запальничка,
Притуляємо до фільтра не значну дрібничку,
І І затягуєм вдвох судорожно, як вперше
Це буває не так часто, просто завше...
Легені приймають всю сигаретну недугу,
Клітини руйнуються в мізках, як туга
Все покровительно спомнено попелом,
Серце все бд*ється незайманим дотиком....
Я докурю, поставлю на блюдце чашку спід кави,
Дим сигарет зі смаком ментолу,
Їх не курю та їх любиш ти,
Тобі ще не час, рано ще йти.
Я б вічно дивилась, коли ти нищеш себе,
Я б милувалася б ще твоїми руками,,
Я дивлюся, як ти пестиш мене,
А попіл, як попіл надії.
Розвіється дим по повітрі кімнати,
Зникне твій чи мій страх,
Вже пізно тобій йти, завтра рано вставати,
Ляж біля оголеної моєї руки....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267142
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2011
автор: Даша Піддубна