Вона у серці має те, що не згаса...
Вона не мертва,
Вона іще жива!
Її слова - сильніші за буття.
У пам'яті залишуться слова...
Та Леся гордо та довічно буде жити,
Талант і сила, мабуть, її створили.
Тривожить душу мелодія вірша.
Та Леся лихо не мина!
Вона з ним бориться віршами,
Що викликають плач душі,
Що уражають блискавками.
Так хто б хотів так вічно жить?
І так виховувать слова?
Прудкими іскрами, рядками,
Промінням чистим до вірша?
Та сими щирими словами,
Що промовляє до людей,
Вона не плаче та не молить-
Вона так вічно і живе.
В її віршах ще б'ється серце,
Її талант іще живе...
Так хто б так виховав слова,
Що й тверда криця не здійма?
Що у бою іще іскриться,
Як меч безжалісний у плечі!
Її вірші довічно будуть жити,
Що блискавка не зможе навіть знищить!
Що навкруги усе здійма,
Як вражі голови з плеча!
Вона у серці має те, що не згаса...
Вона не мертва,
Вона іще жива!
Її слова - сильніші за буття.
У пам'яті залишуться слова...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267032
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2011
автор: Stella