заплутався вечір у коси дівочі
і очі глибинні мов озера без дна
так повільно спадає це світло молочне
на зап'ястки твої як на землю трава
і повільно ступає по небу той місяць
що учора співав про нещасну любов
він ще досі не може знайти того місця
де торкав твої руки цілунком й теплом
забриніло щось знову можливо то серце
що невпинно бубнить як дощі восени
нас колише цей ранок - на п'ятах вже серпень
як гарячий пісок що в'їдається в cни
загриміли й забулись мінливі ті грози
а розтерзаний біль не вщухав ні на мить
повік житимеш ти в моїх віршах і прозі
як бiль що у грудях ще досі кричить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267009
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2011
автор: Роман Штігер