Ну все, ти досягнув чого хотів
Так чим же ще незадоволений?
Доки був вітер так ти летів
Чому ж тепер неначе закатований?
Ти ж сам хотів самотності,
відречення друзів, трагічного кохання
Чому ж в цій безповоротності
Почуваєшся приреченим на одвічні скитання?
Чому не почуваєшся щасливим?
Ти ж сам цього так щиро бажав!
Сонце вже здається для тебе жахливим,
А нещодавно ти так його чекав…
Вже знаєш що таке втрачати близьку людину,
Не знаєш –
Як далі жити з розбитим серцем.
Кохаєш –
І почуваєшся живим мерцем
Несподіваючись навіть на співчуття краплину.
Хотів самотності – тримай такий дарунок
Щось не так? Вже непотрібна? Розчарувався?
Так пізно - вже розгорнув пакунок
Назад нічого не вернеш. Як би не намагався!
Доведеться вчитись жити одному,
Залишились лиш бездарні вірші,
Цікаві вони не були нікому,
Писатимеш все гірше й гірше.
Хоча, є ще варіант, як позбутись страждань
Достатньо зробити всього один крок
Зроби його без зайвих вагань,
Якщо не боїшся, що в пеклі
отримаєш довічний строк…
Насолоджуйся…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266994
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2011
автор: Apis