Ковтали очі трунок днів кремезних,
Й тиснулися до сказу в мої скроні.
В безкрайній глибі слів твоїх замерзлих
Від божевілля грілися долоні.
Вдавитись ранком сповненим туману,
Та впасти в море чорного асфальту.
Сьогодні ти смоктала мою прану,
Аж скреготіли пі́дкладки на пальтах.
Копали крики спішками могилу,
І правили любові панахиду...
Сльозами воскресити я безсилий
Те, що залито бру́довим повидлом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2011
автор: Юрась Пухнастий