Мені все розповідали про те, що
Слова вічності віддають туманом,
Чорною свіжозораною ріллею
Іржею на колючому дроті
Вибухом міни у дзоті
І такими малими птахами
Із дзьобами відкритими…
Годі!
У мене загострення,
температура
Пульсує у скронях,
виламує руки
І тіла застигла німого скульптура
У стані трагічності, болю, розпуки
Розсиплеться скоро вона у пісок
І слідом лиш стане в чиїхось долонях
До вічності вже залишається крок
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266864
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2011
автор: neverknowsbest