Зараз все дивно, тобі я нічого не можу сказати
І закриваюся сам у кімнаті,
Сам на одинці з собою говорю,
Мабуть, занадто давав собі волю...
Ні, не потрібно очі псувати
Й так повні ріки течуть у Карпатах,
Треба кінчати війну цю з собою
Поки товариші ми з головою.
Може, ще заспівати у хорі?
Знову топити себе у мінорі?
Треба думки у собі приховати
І лиш Надію не відпускати.
Доти з землі повилазить коріння,
Доки Вас буде гризти сумління.
Вірно? Не вірно? Можливо інакше?
Не факт, що життя на землі стане кращим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2011
автор: Kenny