Кришталеві цілунки - сум'яття пекельних недуг -
Переплавлять сумління, неначе гріховну оману...
Це не літо гаряче. Це простір душевних задух…
Й гіпнотичні бажання сумних солов’їних сопрано…
Перегрітий світанок… Він знову лишається сам…
Це не місто жорстоке. Це просто повірили люди,
Що асфальтові сльози – не чиста янтарна роса,
А вечірні дощі, колоритно забарвлені брудом…
Що не ніжиться ніч за бетонним засмоленим склом…
Що земля – кам’яна і що сонячні бризки – софіти…
…Але літо лляне все одно опромінить добром,
Щоб приховану мудрість і вічність чиюсь відігріти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266663
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.06.2011
автор: Юлія Радченко