Крізь сон видніється усмішка бога,
Жовтогарячим молоком неначе чистотіл
Стіка сюрреалізмом по полотнах Босха,
Засліплюючи темний виднокіл
І розпинаючи душі моєї іспостасі
Так, що мене охоплює знемога
Про це трагедію писати б міг Есхіл
Як мені шкода ваших білих тіл,
Мої скорботні мойри, музи для Ван Гога,
Я досі впізнаю ваш ледве чутний ефемерний спів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266627
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2011
автор: neverknowsbest