Ми - квити...
Ми зрадили,
швидше себе
ніж когОсь.
Шашіль точить
тонкі мембрани
Сердець.
Ми виграли герць?
Ми - щасливі?
Підставити сльози
зУстрічній зливі -
Хай змиє!
Очистить думки,
що вОвками виють...
Раптово,
Отримати Крила
У черзі за маслом
Тридцять років томУ...
Хто винен?
Й комУ?..
P.S.
Банально.
Я знаю, як жити не треба,
Та не навчилась жити без тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266571
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2011
автор: LaLoba