Залишіть, облиште...
Де ж той дивний спокій ?...
Сонце мов скрижалі
В серці топить лід.
В сутінках колишуть
липи мої роки,
і втікають далі,
загубивши слід.
Поцілунком ночі
зацілують думи.
Дивну колискову
заспівають сни.
Кошеням муркоче
через кіпу суму
серце із ранковим
подихом весни.
Залишіть... облиште...
Серед тих туманів,
сплетених дурманом
зморених ночей.
роздробіть, покриште,
відшліфуйте грані, -
потягну востаннє
стомлене плече.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266540
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2011
автор: Юрась Пухнастий