Прокидаюсь від неймовірної духоти. Сонце світить в вікна… На годиннику вже десята ранку. Не допомагає навіть відкритий балкон, бракує свіжого повітря. Прокручую в голові вчорашній день, будую плани на сьогодні… Все як завжди. Рутина набридає, хочеться чогось нового і досі невідомого. Люблю дива і сюрпризи. Хоча так рідко їх отримую. Найкраще що може бути зранку це кава. Заварюю її і ціла квартира наповнюється кавовим запахом. П’ю маленькими ковтками, насолоджуючись гіркуватим смаком з відтінком шоколаду. Обожнюю каву. Без неї зранку не було б нічого приємного. Завжди приходиться розбавляти рутину якимись барвами. Вже б швидше щось змінити і жити за іншими правилами. Просинатись з кимсь, піклуватись про когось, знати що ти частинка сім’ї, що тебе люблять і поважають. А поки що лише самотнє літо. Задихаюсь від того що нічого не приносить сили і натхнення. Зсередини щось душить…Не вистачає енергії…Чогось не вистачає до гармонії і цілісності. Чогось такого великого і важливого. Бракує любові…Бракує тебе…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266526
Рубрика: Нарис
дата надходження 23.06.2011
автор: seule_fille