а ти приходиш...
ніч приводиш сиву,
і відчай глухо гупає у скроні
вода жива,простягнена в долонях
поривом щирим віддано й красиво -
неприйнята у чорний грунт стікає...
і самотина серце обпікає...
і гомонить душа моя з тобою -
а ти не чуєш.
інші дні настали.
сховали згадку дати збайдужілі.
і треба б відійти.
бо то не діло -
так серце під зневагу підставляти.
жалю немає місця там,де сила
оманливо відвагу демонструє...
а ти приходиш,
та мене не чуєш.
і відчай розтікається по жилах
терпкий.
і спрагло жду,що зазоріє.
я б відійшла набік.
та ще не вмію
твоє осяяння дивне
забути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266223
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2011
автор: Анничка Королишин