Її торкались ручки мокрих кранів,
і пестились в ногах старі коври ...
жадали рушники в просторій ванні.
І лоскотали кінчики трави,
Які тягнулись жадібно до ніжок
Щоразу, як вона ходила в луг.
І засинали квіти в пальцях ніжних,
Від пісні, що тривожила мій слух.
Від неї усміхалися біг-борди,
і цокотів під туфлями асфальт.
На волю виривалися акорди
Зі струн потертих і стареньких альт.
Місця в метро звільнялись перед нею,
І преклонялись віттями сади.
Й не віриться : була ти нічиєю...
А стала всім для мене назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2011
автор: Юрась Пухнастий