Істерика грала на поверх вище.
Цигарковий дим створив завісу.
З темного лісу гнався синій вовчище,
А я перетворилась на Алісу.
Небо покрилось ультрамарином.
Співали дерева,хоч бракувало тону.
Наш світ здавався гнилим апельсином,
Чи глузливим пророцтвом 100 років по тому.
Росте людина,з нею її світ
Стає на сажень вище,чи гнеться додолу.
Хтось у 16 у душі,як сивий дід,
А хтось у 60 мріє про рожеву піанолу.
Підсвідомо стимулює краса.
Несвідомо перетворюється на орган,
Вбитий алкоголізмом.
Кожен день-нова табула раса.
Кожна ніч-черговий ідеал футуризму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266165
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.06.2011
автор: Олена Ганько