зрізаю повіками місто
тонуть мушлі і пелюстки горіха
мов у скляні посудини.
хтось мовчить. забирає з собою.
сіллю восени на різані руки
в честь зустрічей одиноких.
хтось мовчить. зрідка погляне.
втопить як місто повіки.
( вікна оголені. по вінця вода. я
в тобі. я самотня константа)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266098
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2011
автор: Дитя ВУДУ