Сонцепоклонникам
в жилах полярний день,
І поділено навпіл світ.
Сонцепоклонникам
вічні яранга і дим,
воєдино сніги і брід.
Сонцебіженець
стане койотом умить,
і мусонам із року пів.
Всі піроги при сонцепристані,
в головах причаїлась тінь.
Всі причали і сцени єдині тоді,
коли чути підмостку скрип.
Чуєш цей лебединий спів?
Мій, на останньої з весен
схлип
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266087
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.06.2011
автор: Бука