Собори душ бувають в риштуванні, та достоту -
це звільнення від цвілі і уїдливих термітів,
що проникають вглибину , як тінь під позолоту...
Собори душ.. бувають темні й сонцем не зігріті.
У Твою душу тіні не підходять ні на йоту,
хоча у скроні, як у шибку б'ються вітру шквали,
бо на сторожі серця (найдорожчого кіоту)
у Тебе світло, що долає темні перевали...
Не знаю, чи дозволиш цю присутність вечорову ,
лише послухаю...як липи квітно духмяніють...
Вони як я шукали світла й ніжного покрову,
бо поруч Тебе душі, наче квіти не марніють.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265989
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.06.2011
автор: Окрилена