Окуляри рожеві на носі.
Враз так любо! Чи, може, здалося?..
І відкрито всміхаються люди,
Лиш Добро, Чесність, Відданість всюди
Десь поділися вічні Проблеми,
Щира Правда засліплює Темінь...
Безтурботним життя моє стало,
Як рожеві вдягла окуляри.
***
Фіолетові ось окуляри -
Божеволіють люди-примари,
Та немає мені до них діла,
Я нічим не займаюся вміло.
І різниці, здається, немає,
Чи людина жива, чи вмирає.
Фіолетово стало... Це справді
Ні сумні окуляри, ні раді.
***
Я зняла окуляри. Погляну
Сумно в очі німому Обману.
Не почую вже срібного Сміху -
Не знайти у буденності Втіхи.
Ну, а Совість у книзі Червоній,
Грошолюбством усі смертні хворі...
Я від відчаю плакати буду -
Це той світ, що створили ми - "люди".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265731
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.06.2011
автор: АнГеЛіНа