Про що розкаже тишина?
Вона ж мовчіть та тільки баче?, -
накрапли сльози на очах,
а за вікном лиш ворон кряче...
Ніхто побачити не зміг,
окрім кімнати сірих стін,
як у куточку оберіг
трима дівча близько колін.
Про що благає, руки склавши?, -
вона це скаже тишині.
Яка все чує-баче завше,
але змовчить, немов на дні...
Не мала друзів, тільки він
лишався хлібом і водою!
Вже переслухала стодзів
ранкових рос, та лиш з журбою.
Вуста дівочі пересохли,
у тишині - голодна тінь...
Не повернувся!, - хто ж бо знав,
що йому підкатися лінь?
Тепер дівчина не розкаже,
про що мовчить і, що болить...
Ніхто не знав, що так все ляже:
болям - життя, коханню - мить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265618
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2011
автор: Ліна Біла