Лікар гортає тебе,
це взагалі –то єдине, що лікар гортає.
Бо він тільки знає, що ці ненав’язливі рухи – єдине, що не дає тобі вмерти,
бо жодна поразка –це ще не поразка.
Так хаотично, крізь звуки гортанні,
починалось твоє дитинство: холодне тверде і надійне, наче піхотна каска,
а лікар вже склеював санітарок, діагнози і конверти.
Так починались твої міста, кожне – мале звіря,
яким ти (загортаючи у обійми)
зрештою довіряв
своє снодійне.
І тебе забере вулканічний пил,
І лікар кирпатий
Прошепотить, ну добре, спи,
Я закрию палату.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265581
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2011
автор: edel