Я шаленію від цієї весни,
навіть, як вона в липні,
Дякую за обійми тісні,
Які впливають магічно…
Чи легко любити пісню,
Красиву і бездоганну?..
До болі впиваються ритми,
А я фальшивлю у ванній…
Чи легко любить досконале?
Тіло твоє, ходу і обличчя…
Чи краще триматись подалі,
Закохати себе у звичність?
Болем напитись довершеним,
Хапаючи лезо руками,
На божевілля приречена,
Втопившись в красі безтямно…
Кохати, кохати,вкриваючись потом,
Волати, немов в маршутівці тісній,
Зупиніть, я вийду навпроти
Потворних, німих пліснявих стін!
За що, мені випав цей шанс?
Долоням моїм довелося пізнати ,
Та впасти в священний екстаз
Від здатності красу відчувати!
Йду на осліп торкаючи благо,
За бажанням своїм по сліду,
Ковтаю пил, мов би бродяга,
Та сліпну, моргнувши на світло…
Кохати красу що є духу…
Попечені руки слізьми лікувати.
Хапатись за рани і рухатись,
На гору кохання штовхати!
Хто здатен любити красиве?
Сміливець, чи божевільний…
Один надзвичайно щасливий,
Той хто від вибору вільний!
Кохати, вкриваючись потом,
Втопившись в красі безтямно…
Хапати струмені щастя ротом,
З фонтану краси і принади…!
16.06.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265387
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.06.2011
автор: gala.vita