Ти минаєш тихо й безстривожно через власні створені мости.
Щохвилинно віруючи в тебе – мушу йти без тебе. Мушу йти.
Заперечиш мої монологи про кохання з голови до ніг.
Ти будеш тримати чиюсь руку. Це не мій сміх. Це її. Цей сміх.
Ціла вічність. Солодко й неясно. Без пояснень. По земній осі.
Я б з тобою кави. Та не варто. Ти всього лиш кращий, ніж усі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265326
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2011
автор: Анна Помаранська