Вони стрічаються щодня, але очима.
Її як бачить він притишує свій хід,
Торкає тіні в легкім порусі плечима,
Зминає пальцями уявних квітів цвіт.
Щодень ні слова, тільки погляд, сірі очі.
Її голубить він, дарма, що у думках,
Якби ж хоч раз вона прийшла посеред ночі,
Сплітав би спомин павутиння по кутках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265312
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.06.2011
автор: Галина Малюга