Ти підеш, не залишивши навіть шансу...
А я зостанусь пити смуток і журбу.
Не проклинатиму ні звечора, ні зранку
колись розкриту в твої вічі таїну!
Я попрошу за тебе в Господа надії,
щоб Він привів любов до мisця перехресть!
Нехай розплачусь, - своїм серцем я знидію!
Та все ж радітиму, що ти не згинув десь...
Прости любов мою дівочу та наївну!
Не помиратиму без тебе "навмання"!
Я буду жити, бо життя-таки чарівне,
і пророщу себе в цей світ без забуття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265065
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2011
автор: Ліна Біла