Вже вільне в нас перо- писати можем...
Піднімте ж слово над душі в народ.
Бо дух письма є непереможний
І в дух народу переросте воно..
Здавалось вже кінець, незламна Україна.
Нажаль не все так є, як писав Франко,
Тарас Шевченко і Леся Українка,
Описуючи незламний свій народ.
Здавалося життя має бути кращим
Та чи насправді так, чи незалежні ми?
Мабуть, залежність в нас із прадід
І ми не вмієм самостійно жить...
В чому наша сама більша слабкість?
Чому ми маєм все, та не вмієм жить?
Відповідь проста-нам бракує казки,
Нам бракує єдності і розуміння між усіх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264650
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 12.06.2011
автор: Asya