Мчаться скоріше, ніж відьми чи феї,
Будинки, мости, огорожі й алеї,
За вікном мерехтять, як солдати в строю,
Мимо коней і кіз, що щипають траву.
Пролітають пейзажі і гір, і рівнин,
Наче дощ проливний, його стукіт краплин.
Зміниться знову, не встигнеш й моргнуть,
Мальовнича зупинка на іншу, нову.
А ось дитинча, що дереться на схил,
В кошику безліч у нього ожин.
Ось мандрівник милуватися став,
На луг, що вінком маргариток буяв.
А ось екіпаж з поля зору зника,
До щенту забитий, що й місця нема.
Тут крутиться млин, поряд річка блистить,
Наче хоче втекти, щоб хоч мить відпочить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264532
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.06.2011
автор: Ая