У світі великім
Я, мов пилинка,
Але з Тобою знаходжу спокій!
Боже, Ти – Скеля!
Славлю Тебе я!
Ти – мій Притулок, Спасителю мій!
Сонцем-Любов’ю
Зігріта Тобою,
В пломені хочу згоріти до тла!
Інших зігріти
І запалити
В холоді ночі свій вогник тепла!
Хай моє світло
Сяє помітно!
Масла Твого лиш, прошу, мені дай!
Щоб, як маяк той,
Вчасно і ясно
Могла вказати, де вічний Рай!
Стань, моя Скеле,
Навколо мене,
Аби від вітру не вгас вогонь!
І під час бурі
Будь міцним Муром,
Візьми мене до Своїх долонь!
Прийде хвилина, -
І не потрібно
Буде вже тьмяних вогнів землі.
Але, щоб жити,
Треба горіти,
Бо лиш вогонь не згорить у Вогні!!!
23.02.07 м. Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264482
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.06.2011
автор: скрипалька