Там відбувають вічні муки
І тягнучі до сонця руки,
Через листки старих дубів,
Дістали спокій, що горів!
Тепер - заковані в камінні,
Надія, спокій у сплетінні
І не тече лицем сльоза,
А ноги обвива лоза.
Вам довгі роки тут стояти.
Кремезні, мужні - війн солдати!
І поміж мирним небом грім,
Вас з квітами стрічає дім.
Дійшли, тепер спокійні будьте,
Вогонь, що в серці не забудьте!
А він горить, завжди горів...
Душі вогонь, вогонь вогнів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264345
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2011
автор: Серьезный парень)