Ти десь згоріла в надрах мозку,
Залишивши у голові лиш біль.
І жаль. Не впіймана, як синя птиця,
Не самозахист і не самоціль.
Словами прикриватися не хочеш,
Вони втекли, не прагнучи до бою…
Залишили пусті зіниці й почуття..
Ну що ж, й таке трапляється порою.
Твій привид не дрижить у рамках нервів..
Ти просто витекла трьома крапками…
Одна. І друга… зайва третя..
Ти привид думки, знесилений замками…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264276
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2011
автор: Sundreen