Я піднявся, й знову впав,
Та знайшов те що шукав.
Це не річ, не почуття,
Це буденності життя.
Сонце, небо, місяць, хмари,
І жахи, нічні примари.
Тобто, те що навкруги,
Що статичне, без напруги.
Нас оточує завжди,
Без вусів, без бороди.
Є воно у всьому світі,
І у Колі, і у Віті.
Непомітно так, присутнє,
Це минуле, і майбутнє.
Це теперішні часи,
Запах вранішньої роси.
Це вчорашній талий сніг,
Та гучний дитячий сміх.
Це політ диких птахів,
Сварка п’яних чоловіків.
Це розмова між жінками,
Як хлоп’ята повтікали.
До своєї нені-мами,
Коли щось на збиткували.
Воно є, але не видно.
Вам читати не набридло?
Це буденність, просто скажу,
Нею сам себе розважу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264241
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2011
автор: Линник Анатолій