Дивно дивитись на небо,
Дивно любити тебе.
Дивно, що ласки твоєї не треба,
От тільки сумую я трішки — і все.
Коли ти поруч, то мене немає,
І я з тобою все чомусь одна.
Дивно те, що я й сама не знаю,
Чому для тебе я чужа.
Мені здавалось ми любили.
І думала, що й досі я люблю.
Та що для цього ми зробили,
Щоб ніжність вберегти свою?
Ми не страждали — просто жили,
І були разом tet-a-tet.
І нам здавалось, ми любили,
Та в душах наших інший був портрет.
Усе... скінчилось. Різні ми.
Погано, добре це — не знаю.
Намалювали різні ми світи,
Де я іду одна по краю.
Ти не дивись на мене, не скучай
І не тримай на серці зла.
Тобі сказала я: „Прощай”...
І залишилася сама.
Так, плачу я, але не мрію.
Не через тебе, любий, просто так.
Це вітер спогади навіяв,
А проти спогадів я заслабка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264056
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2011
автор: Оле Чка