57.ПРОСТІР
Життєвий простір все живе дає.
Там кожного життя у часі має
Множину своїх конкретних станів,
Де кожен стан – у кожну мить життя.
Стан простору в миттєвий час -
Конкретні стани всіх життів,
А життєвий простір дають
У часі всі множини станів,
Що є, колись були і будуть.
Елемент стану простору – у мить.
Коли життя скінчиться, то хіба
Одна з множин дійде кінця?
Де є вакуум? Реінкарнація.
І в множині уже друге життя.
Дух – вічний. Простір – духовний
Простір, виражений у життях.
В ньому завжди буде спокій,
Доки він є рівномірний.
Як дуже різні є життєві рівні,
То будуть катастрофи, війни.
Спокій є, коли життя близьке
До тих, що в націях сусідніх. Іде
Вирівнювання плавне. Спіткає
Крах народ, який послаблює
Другі народи. Спотворює
Він простір і рівні час зрівняє.
Життєві перекоси нації одної -
То бурі у життєвій атмосфері.
Простір.
Дзеркалом людини є клітина,
Життя людини – дзеркало його.
Ось, реінкарнує й він у часі.
Час настав – крах, кінець життя,
Час дійшов по колу до нуля
І є початок простору нового,
В другій формі є нове життя,
Знову час життя іде з нуля.
Так і ходить кожен за собою.
Цей простір є один із тих,
З яких збудований весь світ.
Світ – простір просторів усіх:
Енергетичних, духовних,
Інформаційних, різних.
Все – по циклу.
І знову цикл
За циклом.
Час іде з нуля,
Чи до нуля?
Як був початок -
Буде і кінець.
Де є кінець -
Там і початок.
Без скачка?
Все є,
Що вже було
І буде все,
Що є?
Життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264028
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.06.2011
автор: Володимир Кондратик