Вітаю я тебе, жовтавий океан,
Радію колосочкам сонцеликим.
І чимось рідним для душі, великим
Мені здається злотокосий лан.
Читаю на стерні святі рядки-думки,
Які дощем не змить найбільшим хмарам.
Тяжкій, почесній праці хлібодара
Хвалу співають житні колоски.
Знайомий струмінь знов вдаряє у лице,
Мов найцінніший скарб беру хлібину:
Зі вдячністю звертаюсь до людини,
Що дарувала світу диво це.
Як завше, батьку мій, крокуєш по ріллі,
Старієш ти, вже час кромсає скроні,
Та пахнуть хлібом втомлені долоні
І полем перемиті мозолі.
Ідеш, мов не було безсоних праці діб,
Розорюєш і сієш, і збираєш,
Встаєш із сонцем, пізно ти лягаєш,
З величним в серці, з думою про хліб.
1980
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263983
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2011
автор: Терен